Диплоїдно-поліплоїдний комплекс європейських щипівок роду Cobitis є традиційною моделлю досліджень генетичних міграцій. Оптимальні умови для порівняння цих процесів у диплоїдів та поліплоїдів надають річкові системи України, де розташовуються дві генетично і географічно полярні групи популяцій. Північно-західна група маркується рідкісним геном Ldh-Ba, який синхронно у диплоїдів і поліплоїдів проникає на сотні кілометрів у популяції зі звичайним для роду алелем Ldh-Bb. Порівняння генетичних потоків показує: (і) його довжина у поліплоїдів із заходу на схід у два рази більша, ніж у диплоїдів, (ii) середня частот носіїв інтрогресованого гену в генному потоці поліплоїдів в три рази вища, ніж у диплоїдів; (ii) потік генів у диплоїдів має вигляд поступової зміни частот носіїв, у поліплоїдів – це стрибкоподібними зміни; (ііі) генетична міграція у диплоїдів лімітується низкою біокліматичних факторів, тоді як у поліплоїдів вони практично не залежить від абіотичних факторів середовища. Причиною розбіжностей є більша стійкість поліплоїдів, що характеризуються низькими темпами метаболізму, до дефіциту кисню, а також їх здатність засновувати популяції окремими особинами. Ці дві обставини забезпечують поліплоїдам обширні міграції.
Ключові слова: генетичні міграції, біокліматичні фактори, диплоїдно-поліплоїдний комплекс, Сobitis, геногеографія, Ldh-B, річкові системи України
