Листкова бура іржа вражує пшеницю в усіх регіонах вирощування. Її збудник Puccinia triticina Erikss є високоспеціалізованим рослинним грибним патогеном із складним життєвим циклом та зміною основного та проміжних рослин-хазяїв. Ураження рослин патогеном порушує імунність сортів пшениці, погіршує фотосинтетичну активність рослини, що призводить до зниження насіннєвої продуктивності та якісних показників зерна пшениці. Нові стратегії боротьби з листковою бурою іржею базуються на дослідженнях молекулярної та генетичної взаємодії патогену з рослинними клітинами. На молекулярному рівні початкові етапи взаємодії рослини з патогеном пов’язані з багатьма складними реакціями, зокрема, утворенням патоген-асоційованих молекулярних патернів. Провідну роль в інфікуванні хазяїна відіграють ефекторні білки – фактори вірулентності патогенів, які залучені до пригнічення захисних реакцій та метаболічної активності хазяїна. Більшість генів стійкості до Puccinia triticina Erikss є расоспецифічними. Дослідження популяцій збудника та стійких генотипів у різних країнах світу дозволяють відстежувати ефективні гени стійкості Lr у сортів пшениці. Використання сучасних молекулярних технологій маркування окремих генів та локусів кількісних ознак забезпечує оцінку генетичного різноманіття, ідентифікацію генів, їх пірамідацію для розробки нових генотипів та їх використання в селекційно-генетичних програмах стійкості до іржі пшениці.
Ключові слова: пшениця, листкова бура іржа,життєвий цикл, захисні реакції, гени стійкості, клонування генів, молекулярні маркери, локуси кількісних ознак
