РЕЗЮМЕ. Переважно безпліддя вражає більше ніж одного члена сім’ї, що збільшує ймовірність того, що основною причиною є генетична схильність. Повногеномне секвенування (ПГС) – це комплексний метод аналізу всього геному, який допомагає виявляти нові варіанти через різноманітні процеси, що спричиняють безпліддя, тому його було використано, щоб виявити потенційні варіанти, які спричиняють безпліддя, та визначити основні механізми, на які можна орієнтуватися в майбутньому лікуванні захворювання. З цією метою ми ідентифікували родину, в якій двоє чоловіків мають клінічно діагностоване безпліддя, а один член сім’ї є фертильним. Було зібрано зразки крові та проведено ПГС для аналізу CNV, SNV та сегментів гомозиготності (ROH). Отримані дані ПГС були проаналізовані за допомогою інструментів біоінформатики/конвеєрів для дослідження потенційних варіантів. Ми ідентифікували місенс- та стоп-гейн-варіанти в генах TUBA3C та GJB2 як імовірні причини синдрому глухоти та безпліддя. Важливо, що варіант TUBA3C є третім шкідливим варіантом, пов’язаним з азооспермією в цьому новому гені безпліддя. Варіанти TUBA3C та GJB2 знаходилися в області 93kb та 18kb перекриваючих сегментів гомозиготності в 12-1 та 12-2 (chr13:19138488-19231863) та (chr13:20060678-20434605) відповідно. Крім того, 12-3 не мав сегменту гомозиготності, що перекривав будь-який із варіантів. Сім’ї з двома або більше чоловіками, які страждають на безпліддя, а також здорові фертильні контролі є важливим ресурсом і можливістю для всебічної ідентифікації генетичного ландшафту в підтримці чоловічої фертильності. Це дослідження допоможе в механістичному розумінні синдрому глухоти та безпліддя і забезпечить можливість ідентифікації з певністю каузальних варіантів серед ідіопатичних пацієнтів, цілей для лікування та розробки майбутньої терапії чоловічого безпліддя.
Ключові слова: спадкове безпліддя, синдром глухоти і безпліддя, геном, секвенування нового покоління, генотипування
