РЕЗЮМЕ. У 2012–2019 рр. популяція дійних буйволиць зросла на 4,3 % порівняно зі спадом на 28,9 % у 2007–2012 рр., що дозволяє припустити зміну тенденції щодо розведення буйволів внаслідок преференцій споживачів та втручань у політику. Крім того, поголів’я буйволів породи Мурра за той же період зросло в чотири рази – з 11,7 млн до 47,06 млн голів, що становить близько 42,8 % від загального поголів’я буйволів. Аналіз селекційних ознак розкриває важливі деталі того, як геномне середовище сучасної худоби було змінено під природним і штучним селективним тиском. У цьому дослідженні для визначення сигналів позитивного добору було зіставлено 246 мільйонів 98,08 (%) чистих ddRADсеквенів на референтну збірку генома Bubalus bubalis. Для виявлення відібраних ділянок було використано підхід CLR, і в цілому в геномі Мурра було знайдено 289 селекційних ознак. Фракція викидів, що містить 289 ділянок, розділених вікном розміром 10 кб, по 5 кб вгору і вниз, була визначена як передбачувані селекційні ознаки. Загалом було відстежено 106 генів і 22 локуси в 179 регіонах селективного розгортання буйволів Мурра. Інформація, отримана в цьому дослідженні, буде корисною для майбутніх досліджень поліморфізму економічно цінних ознак буйволів.
Ключові слова: селекція, CLR, Мурра, ddRADсеквени, геном
