РЕЗЮМЕ. Некоторые виды млекопитающих резистентны к дифтерийному токсину (ДТ). Рецептор ДТ, proHB-EGF резистентных и чувствительных видов имеет разную первичную структуру вследствие аминокислотных замен, однако не существует однозначного мнения относительно того, каким образом отличия в строении рецепторов влияют на процесс интернализации ДТ резистентными клетками по сравнению с чувствительными. Целью данной работы было оценить роль интернализации ДТ в формировании резистентности клеток млекопитающих к ДТ. Было показано, что резистентные клетки L929, которые происходят от линии мышей C3H, связывают рекомбинантную флюоресцентную субъединицу В ДТ со значением конс-танты связывания Kb, которое имеет такую же размерность, как и у клеток Vero из организма африканской зеленой мартышки (0,269 мкМ и 0,372 мкМ, соответственно). Анализ динамики эндоцитоза с использованием метода конфокаль-ной микроскопии показал, что количество субъе-диницы В, интернализированной клетками Vero, варьировала от практически равной (на ранних стадиях процесса) до приблизительно в 2–5 раз большей (после 30-ти мин), сравнительно с клетками L929. Полученные результаты указывают на то, что на начальных этапах ДТ поглощается резистентными клетками настолько же быстро, как и чувствительными. Тем не менее, на последующих стадиях поглощения количество токсина в клетках значительным образом варьирует, в зависимости от уровня экспрессии рецептора и физиологических особенностей клеточных линий. Был сделан вывод, что интернализация и, соответственно, резистентность к ДТ зависят незначительным образом от структуры рецепторов резистентных и чувствительных видов, однако может зависеть от последующего эндосомального транспорта и аккумуляции молекул ДТ в клетках на поздних стадиях интернализации.
Деякі види ссавців резистентні до дифтерійного токсину (ДТ). Рецептор ДТ, proHB-EGF резистентних та чутливих видів має різну первинну структуру внаслідок амінокислотних замін, проте не існує однозначної думки стосовно того, яким чином різниця у будові рецепторів впливає на процес інтерналізації ДТ резистентних клітин у порівнянні з чутливими. Метою даної роботи було оцінити роль інтерналізації ДТ у формуванні резистентності клітин ссавців до ДТ. Було показано, що резистентні клітини L929, які походять із лінії мишей C3H, зв’язують рекомбінантну флуоресцентну субодиницю В ДТ зі значенням константи зв’язування Kb, яке має таку саму розмірність, як і у клітин Vero із організму африканської зеленої мавпи (0,269 мкМ та 0,372 мкМ відповідно). Аналіз динаміки ендоцитозу, із використанням методу конфокальної мікроскопії, показав, що кількість субодиниці В, інтерналізованої клітинами Vero, варіювала від практично рівної (на ранніх стадіях процесу) до приблизно у 2–5 разів більшої (після 30-ти хв) порівняно з клітинами L929. Отримані результати вказують на те, що на початкових етапах ДТ поглинається резистентними клітинами настільки ж швидко, як і чутливими. Тим не менш, на подальших стадіях поглинання кількість токсину в клітинах значним чином варіює в залежності від рівня експресії рецептору та фізіологічних особливостей клітинних ліній. Було зроблено висновок, що інтерналізація і, відповідно, резистентність клітин до дії ДТ залежить незначним чином від структури рецепторів резистентних та чутливих видів, проте може залежати від подальшого ендосомального транспорту і акумуляції молекул ДТ в клітинах на пізніх стадіях інтерналізації.
Ключові слова: абсорбция, связывание, дифтерийный токсин, эндоцитоз, интернализация, усиленный зеленый флуоресцентный протеин EGFP
абсорбція, зв’язування, дифтерійний токсин, ендоцитоз, інтерналізація, підсилений зелений флуоресцентний протеїн EGFP