РЕЗЮМЕ. Повний мітохондріальний геном (мітогеном) Bubo bubo було секвеновано за допомогою методу дробовика. Довжина мітогеному B. bubo становить 18 956 п.н., а склад основ – 29,6 % A, 22,5 % T, 33,8 % C і 14,1 % G. Він містить 13 білок-кодуючих генів (PCG), 22 тРНК генів, два рРНК гени і дві некодуючі контрольні області (CR). Всі білок-кодуючі гени починаються з типового кодону ATG, окрім ND3 і ND5, які починаються з ATA. Сім з 13 PCG закінчуються на кодон TAA, а три (ND2, ND4 і COX3) інші закінчуються на одну T. В свою чергу, ND1 і COX1 закінчуються кодоном AGG, а ND6 закінчується кодоном TAG. Філогенетичні дерева максимальної імовірності на основі 13 білок-кодуючих генів продемонстрували, що вид Bubo сформував монофілетичну групу, яка є сестринською до виду Strix в межах цієї ж родини Совових.
Ключові слова: Bubo bubo; Совові; мітохондріальний геном; філогенез
Повний текст та додаткові матеріали
Цитована література
1. Akbulut, Y., Demiraslan, Y., Aslan, K., et al., The macroanatomy of the sacral plexus and its nerves in Eurasian Eagle Owls (Bubo bubo), Anat. Histol. Embryol., 2016, vol. 45, no. 5, pp. 367–372.
2. Bankevich, A., Nurk, S., Antipov, D., et al., SPAdes: a new genome assembly algorithm and its applications to single-cell sequencing, J. Comput. Biol., 2012, vol. 19, no. 5, pp. 455–477.
3. Barusic, S., Tutis, V., Cikovic, D., et al., The eagle owl Bubo bubo (Aves: Strigidae) in the Eastern Adriatic (Croatia): the study case of a high-density insular population, Ital. J. Zool., 2016, vol. 83, no. 2, pp. 275–281.
4. Butchart, S., Symes, A., and Ashpole, J., Bubo bubo, The IUCN Red List of Threatened Species version 2017-3, International Union for Conservation of Nature, 2017.
5. Kang, H., Ding, P., and Li, B., COI sequence variations and phylogenetic relationships among 27 species of Strigidae Birds, Chin. J. Wildl., 2016, vol. 37, no. 4, pp. 351–356.
6. Kang, H., Li, B., Ma, X., et al., Evolutionary progression of mitochondrial gene rearrangements and phylogenetic relationships in Strigidae (Strigiformes), Gene, 2018, vol. 674, pp. 8–14.
7. Katoh, K. and Standley, D.M., MAFFT multiple sequence alignment software version 7: improvements in performance and usability, Mol. Biol. Evol., 2013, vol. 30, pp. 772–780.
8. Leon-Ortega, M., Delgado, M.M., Martinez, J.E., et al., Factors affecting survival in Mediterranean populations of the Eurasian Eagle Owl, Eur. J. Wildl. Res., 2016, vol. 62, vol. 343–351.
9. Lohse, M., Drechsel, O., Kahlau, S., et al., Organellar genome DRAW—a suite of tools for generating physical maps of plastid and mitochondrial genomes and visualizing expression data sets, Nucleic Acids Res., 2013, vol. 41, pp. W575–W581.
10. Ortego, J. and Espada, F., Ecological factors influencing disease risk in Eagle Owls Bubo bubo, IBIS, 2007, vol. 49, pp. 386–395.
11. Ortega, M.L., Franco, M.J., Martinez, J.E., et al., Factors influencing territorial occupancy and reproductive success in a Eurasian Eagle-owl (Bubo bubo) population, PLoS One, 2017, vol. 12, no. 4. e0175597.
12. Stamatakis, A., RAxML version 8: a tool for phylogenetic analysis and post-analysis of large phylogenies, Bioinformatics, 2014, vol. 3, no. 9, pp. 1312–1313.
13. Tian, H.J., Ji, J.W., Yang, S., et al., Complete mitochondrial genome of Eagle Owl (Bubo bubo, Strigiformes; Strigidae) from China, Mitochondrial DNA, 2014, vol. 27, no. 2, pp. 1455–1456.
14. Voous, K.H., Owls of the Northern Hemisphere, London: Collins, 1988.
15. Zimmer, E.A. and Wen, J., Using nuclear gene data for plant phylogenetics: progress and prospects II, Next-gen approaches, J. Syst. Evol., 2015, vol. 53, pp. 371–379.