Способность живых объектов к восприятию неионизирующего электромагнитного излучения (ЭМИ) – один из наиболее интригующих вопросов, касающихся решения фундаментальной проблемы взаимодействия живой материи с факторами физической природы. В этом аспекте возможными рецепторами могут выступать полифосфаты. Целью работы было оценить роль полифосфатаз PPN1 и PPX1 в реакции клеток дрожжей Saccharomyces cerevisiae на действие ЭМИ частотой 1871 МГц, генерируемого базовыми станциями мобильной связи стандарта DCS-1800. Дрожжи облучали в течение шести недель при плотности потока энергии 0,1–10 Вт/м2. Соответствующие значения уровня удельной адсорбции (SAR) для штаммов находились в диапазоне 0,0075–1,5 Вт/кг. Установлено, что ЭМИ вызывает нарушение ряда физиологических и метаболических функций клеток, меняет их устойчивость к антибиотикам и приводит к необратимым изменениям в их геноме. Низкие дозы ЭМИ вызывали наиболее сильные биологические реакции. Дефектность по ppn1 и ppx1 выражалась в снижении адаптационного потенциала клеток и повышенной чувствительности к действию ЭМИ. Проведенные исследования показали, что обе полифосфатазы (PPN1 и PPX1) необходимы для формирования клеткой полноценного ответа на действие ЭМИ частотой 1871 МГц.
РЕЗЮМЕ. Здатність живих об’єктів до сприйняття неіонізу-ючого електромагнітного випромінювання (ЕМВ) одне з найбільш інтригуючих питань, які стосуються вирішення фундаментальної проблеми взаємодії живої матерії з факторами фізичної природи. В цьому аспекті можливими рецепторами можуть виступати поліфосфати. Метою роботи було оцінити роль поліфосфатаз PPN1 і PPX1 в реакції клітин дріжджів Saccharomyces cerevisiae на дію ЕМВ частотою 1871 МГц, що генерується базовими станціями мобільного зв’язку стандарту DCS-1800. Дріжджі опромінювали протягом шести тижнів при щільності потоку енергії 0.1–10 Вт/м2. Відповідні значення рівня питомої адсорбції (SAR) для штамів знаходилися в діапазоні 0,0075–1,5 Вт/кг. Встановлено, що ЕМВ спричиняє порушення ряду фізіологічних і метаболічних функцій клітин, змінює їх стійкість до антибіотиків і призводить до незворотних змін в їхньому геномі. Низькі дози ЕМВ викликали найсильніші біологічні реакції. Дефектність по ppn1 і ppx1 виражалася в зниженні адаптаційного потенціалу клітин і підвищеній чутливості до дії ЕМВ. Проведені дослідження показали, що обидві поліфосфатази (PPN1 і PPX1) необхідні для формування клітиною повноцінної відповіді на дію ЕМВ частотою 1871 МГц.
Ключові слова: Saccharomyces cerevisiae, электромагнитное излучение, GSM, DCS-1800
поліфосфатази, Saccharomyces cerevisiae, електромагнітне випромінювання, GSM, DCS-1800
