РЕЗЮМЕ. Попри нещодавні наукові досягнення, прогнозування гліоми залишається на низькому рівні, середній термін виживання становить 15 місяців, а частота рецидивів є високою. Тому метою даного дослідження було пролити світло на ідентифікацію потенційних вузлових генів (генів-хабів) як можливих біомаркерів, пов'язаних із патогенезом гліом. Інтегративний підхід, що охопив контроль якості, нормалізацію, аналіз головних компонентів (PCA) та імуногістохімію, дозволив ідентифікувати диференційно експресовані гени (DEG), які потім були валідовані. Для функціонального дослідження вузлових генів було використано генну онтологію (GO) та аналіз шляхів KEGG. Цікавим є той факт, що в цьому дослідженні було ідентифіковано нові вузлові гени, зокрема, TP53, SRC, UBA52, UBB та CDK1. Варто зазначити, що наше дослідження є першим звітом про UBA52 та UBB, який розкриває використання цих вузлових генів як потенційних біомаркерів. Ці гени були в основному залучені до важливих онкологічних шляхів, що підтверджувало їх схожість з гліомою. Зрештою, за допомогою бази даних DGIdb було передбачено потенційні лікарські препарати для ефективного лікування гліобластоми, спрямовані на три ключові генетичні мішені, а саме TP53, SRC та CDK1. Ми вважаємо, що дослідження UBB та UBA52 відкриє захоплюючі можливості для наукового прогресу в галузі стратегії лікування гліоми. Загалом, результати нашого дослідження відкривають нові перспективи для точного розуміння прогностичних та діагностичних біомаркерів, які можуть слугувати конкретними терапевтичними мішенями для запобігання гліомагенезу в найближчому майбутньому.
Ключові слова: ступені гліоми за ВООЗ, диференціальна експресія генів, вузлові гени, мережі взаємодії білків, взаємодія «препарат-ген»
