РЕЗЮМЕ. Лікування виразки шлунку вимагає нових препаратів, що мають менше побічних дій, належну ефективність та не взаємодіють з іншими лікарськими препаратами. У цьому дослідженні ми вивчали потенційний захисний вплив гумінової кислоти при експериментальній виразці шлунку. Білі самці щурів лінії Wistar (n = 48) були рандомізовано поділені на вісім груп наступним чином: контроль (без будьякого введення), гумінова кислота (50 мг/кг), група етанолу (1 мл/щур) та група індометацину (25 мг/кг). У групах, що отримували лікування, було застосовано і модель виразки шлунку, і гумінову кислоту (50 мг/кг). Крім того, фамотидин, противиразковий препарат, використовували в якості позитивного контролю. Всі препарати вводили за допомогою шлункового зонду. Рівні ADAM10 і ADAMTS12 в слизовій шлунку визначали методом ELISA. Для гістопатологічних досліджень використовували зафарбовування гематоксиліномеозином (H&E) та іммуногістохімічне зафарбовування з використанням індуцибельної NOсинтази та ядерного антигена клітинної проліферації (PCNA). Апоптоз був продемонстрований за допомогою методу TUNEL. Крім того, рівні запальних цитокінів (TNFα, IL6, IL10) і гену каспази3 були визначені за використання кількісної ПЛР у реальному часі. Рівні ADAM10 і ADAMTS12 були значно вищими у групах, що отримували лікування, порівняно з групами з виразкою (p < 0,05). В експериментальних групах спостерігали ерозію слизової, кровотечу, інфільтрацію лейкоцитів і набряк. Було виявлено, що лікування за допомогою гумінової кислоти і фамотидину пригнічувало активність індуцибельної NOсинтази, знижуючи прозапальну активність і попереджаючи пошкодження слизової шлунку, одночасно зменшуючи кількість апоптичних клітин. Рівні IL6, IL10, TNFα і каспази-3 були значно знижені у групах, що отримували лікування, порівняно з пошкодженою слизовою шлунку. Отже, гумінову кислоту можна вважати потенційним захисним агентом, який має протизапальну дію при виразці шлунку.
Ключові слова: пошкодження слизової шлунку, гумінова кислота, ADAM10, ADAMTS12, запалення, фамотидин
