РЕЗЮМЕ. Точная оценка разнообразия идиоплазмы, доступной для селекции, помогает предупредить эпидемии и приспособиться к резким изменениям в окружающей среде. Идиоплазму яровой пшеницы, состоящей из 84 видов, включая сорта, линии скрещивания и местные сорта различного происхождения, сканировали с помощью 84 SSRмаркеров. Для определения аллельной частоты, образцов аллелей, гетерозиготности и полиморфизма выбранную популяцию поделили на три части: до «зеленой революции» (до 1965 г.), после «зеленой революции» (после 1965 г.) и после 2000 г. Аллели, произведенные в субпопуляциях до 1965 г., после 1965 г. и после 2000 г., это 115, 144 и 131 соответственно. Средние значения для субпопуляций до 1965 г., после 1965 г. и после 2000 г. составили 0,48; 0,52 и 0,51 соответственно. Образцы аллелей не продемонстрировали никаких местных общих аллелей ни в одной из субпопуляций. Субпопуляция до 1965 г. также не имела ни одного собственного аллеля, однако среднее количество собственных аллелей уменьшилось с субпопуляции после 1965 г. до субпопуляции после 2000 г. В случае эффективных аллелей и информационного индекса Шеннона наблюдалась тенденция к повышению с субпопуляции 1965 г. до популяции после 1965 г., а затем снижение с субпопуляции после 1965 г. до субпопуляции после 2000 г. Тенденция к снижению представляет угрозу уменьшения генетического разнообразия сортов пшеницы, выведенных после 2000 г. Метод PCA и кластерный анализ не показали четкой дифференциации между субпопуляциями, хотя генотипы субпопуляции 1965 г. имели большую генетическое расстояние от двух других субпопуляций. Уменьшение генетического разнообразия в генотипах пшеницы после 2000 г. должно насторожить селекционеров пшеницы, поэтому необходимо использовать все источники расширения генетического разнообразия.
РЕЗЮМЕ. Точна оцінка різноманіття ідіоплазми, доступної для селекції, допомагає попередити епідемії та пристосуватися до різких змін у навколишньому середовищі. Ідіоплазму ярової пшениці, що складається з 84 видів, включаючи сорти, лінії схрещування та місцеві сорти різного походження, канували за допомогою 84 SSRмаркерів. Для визначення алельної частоти, зразків алелів, гетерозиготності та поліморфізму обрану популяцію поділили на три субпопуляції: до «зеленої революції» (до1965 р.), після «зеленої революції» (після1965 р.) та після2000 р. Алелі, вироблені у субпопуляціях до 1965 р., після 1965 р. та після 2000 р., це 115, 144 та 131 відповідно. Середні значення для субпопуляцій до 1965 р., після 1965 р. та після 2000 р. становили 0,48; 0,52 та 0,51 відповідно. Зразки алелів не продемонстрували місцевих спільних алелів в жодній субпопуляції. Субпопуляція до 1965 р. також не мала жодного власного алеля, однак середня кількість власних алелів зменшилась з субпопуляції після 1965 р. до субпопуляції після 2000 р. У випадку ефективних алелів та інформаційного індексу Шеннона спостерігалась тенденція до підвищення з субпопуляції до 1965 р. до популяції після 1965 р., а потім зниження з субпопуляції після 1965 р. до субпопуляції після 2000 р. Тенденція до зниження є загрозою зменшення генетичного різноманіття сортів пшениці, виведених після 2000 р. Метод PCA та кластерний аналіз не показали чіткої диференціації між субпопуляціями, хоча генотипи субпопуляції до 1965 р. мали більшу генетичну відстань від субпопуляцій після 1965 р. та після 2000 р. Зменшення генетичного різноманіття у генотипах пшениці після 2000 р. має занепокоїти селекціонерів, тому необхідно використати всі джерела розширення генетичного різноманіття.
Ключові слова: Wheat, genetic diversity, SSR, allelic patterns