PPARs играют ключевую роль в энергетическом гомео-стазе, воспалении, развитии инсулинорезистентности, метаболическом синдроме, поэтому особое внимание уделяется синтезу лигандов PPARs (фибраты, тиазолидиндионы). Три изоформы PPARs активируются жирными кислотами и их дереватами – эйкозаноидами. Полиморфизм Pro12Ala гена PPARG2 влияет на чувствительность тканей к инсулину и на риск развития диабета. Полиморфизм PPARs вероятно связан с дифференцированным ответом на фармакотерапию, что является основанием для разработки персонализированного применения препаратов и оценки прогноза.
РЕЗЮМЕ (uk). PPARs відіграють ключову роль в енергетичному гомеостазі, запаленні, розвитку інсулінорезистентності, метаболічному синдромі, тому особливу увагу надано синтезу лігандів PPARs (фібрати, тіазолідіндіони). Три ізоформи PPARs активуються жирними кислотами та їхніми дереватами – ейкозаноїдами. Поліморфізм Pro12Ala гена PPARG2 впливає на чутливість тканин до інсуліну та на ризик розвитку діабету. Припускають, що поліморфізм PPARs пов’язаний з диференційованою відповіддю на фармакотерапію, а це є підставою для розробки персоналізованого застосування препаратів і оцінки прогнозу.
Ключові слова: полиморфизм генов PPARs, инсулинорезистентнось, ожирение, диабет, липиды
