Зміни ультраструктурної організації клітин зародків в’юна за умов впливу авермектину

Досліджено ультраструктурну організацію клітин зародків Мisgurnus fossilis L. на стадіях першого та десятого поділів бластомерів за присутності в середовищі інкубації макроциклічного лактону класу авермектинів – авермектину В (0,01; 0,1 та 1 мкг/мл). Встановлено, що дія препарату призводить до ультраструктурних змін клітинних органел: гіпертрофії гранулярної та агранулярної ендоплазматичної сітки, дезорганізації мітохондрій та плазматичної мембрани зародків. Дія авермектину зумовлює дозозалежні деструктивні зміни органел, що є наслідком порушення метаболічних та регуляційних процесів, викликаних інгібуючим впливом авермектину на процеси активного транспорту іонів Na⁺, K⁺ та Ca²⁺. Отримані результати свідчать про те, що для авермектину характерна висока ембріотоксичність.

РЕЗЮМЕ. Приведены результаты исследований ультраструктуры зародышей вьюна на стадиях первого и десятого делений бластомеров при воздействии 16-членного макроциклического лактона авермектина В2 (0,01; 0,1 и 1 мкг/мл). Действие авермектина ведет к изменениям ультраструктуры клеточных органоидов: гипертрофии гранулярной и агранулярной эндоплазматической сети, дезорганизации митохондрий и плазматической мембраны зародышей. Действие авермектина вызывает дозозависимые деструктивные изменения органелл вследствие нарушения метаболических и регуляторных процессов, вызванных ингибиторным влиянием авермектина на процессы активного транспорта ионов Na⁺, K⁺ и Ca²⁺. Полученные результаты свидетельствуют о характерной для авермектина высокой эмбриотоксичности.

Ключові слова: авермектин, ультраструктура, клеточние органоиды, плазматическая мембрана, зародыши вьюна, авермектин, ультраструктура, органели, плазматична мембрана, зародки в’юна